24 квітня вже з восьмої години ранку шкільне подвір’я було сповнене українськими піснями, а до школи поспішали учні, тримаючи в руках українські символи чи атрибути: вишивані сорочки, віночки, прапорці, жовто-блакитні стрічки, заплетені в коси. У руках школярів – жовті та сині повітряні кульки, які через півгодини здіймуться у безхмарне блакитне мирне небо. Саме тема миру, тема єдності є визначальною при проведенні даного заходу, ініціатором якого виступили члени учнівського самоврядування на чолі з ученицею 9Б класу Папченко Марією, яка була організатором та ведучою свята. Урочиста подія розпочалася словами-вітаннями до України та її героїв. Під мелодію козацького маршу одинадцятикласники внесли Державний прапор України. Лунають хвилюючі звуки Державного гімну, який супроводжується співом хору в кілька сотень учнів школи. Усіх присутніх зворушила промова ведучої, яка починалася рядками: «Ніколи раніше я і не подумала б, що так гордо говоритиму рідною українською; що так шалено битиметься серце, коли звучить знайоме з дитинства «Ще не вмерла …»; буду настільки щаслива з того, що українка !..». Як же не згадати відомого борця за волю та свободу – Тараса Григоровича Шевченка, твори якого пронизані патріотизмом та любов’ю до рідного краю. Хоровим декламуванням віршів Кобзаря була наступна сторінка виховного заходу.
   Знову звучить схвильована промова Папченко Марії: «А зараз остання, напевно, найважливіша частина нашого заходу. Знов прислухаємося до Шевченка, що писав:
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!»
   Всі учні беруться за руки та під супровід пісні Наталії Бучинської «Коло єднання» утворюють ланцюг єдності навколо школи.
   Свято скінчилося, але піднесений настрій та патріотичний дух не полишає школярів: їх єднають українські пісні про Україну, рідний край, домівку, родину, які вони охоче співали на подвір’ї школи.